Енергетичні спільноти в Україні: що дозволили у 2026 і що вже працює

Власник заводу читає новину: «в Україні дозволили енергетичні спільноти, тепер можна продавати електроенергію сусідам». Телефонує юристу: створюємо кооператив, ставимо станцію, продаємо енергію всім довкола.

Юрист відкриває закон і ставить два питання. Перше: а за яким порядком ви будете це продавати? Друге: а хто рахуватиме плату за мережі?

Відповіді немає ні на одне. Бо законодавець дав право, але не дав механізму.

При цьому ситуація не безнадійна, і це головне, заради чого варто дочитати. Конструкція «станція на моєму даху належить комусь іншому, і я купую в нього енергію» в Україні вже працює. Тільки вона описана в іншій статті, яка з'явилася раніше і про яку в новинах про спільноти не згадують.

Коротко, якщо немає часу читати все

• Законів два, і вони створили два різні інститути. «Громадське енергетичне об'єднання» (ГЕО) і «спільнота у сфері відновлюваних джерел енергії» це не синоніми. Різні закони, різні статті, різне коло засновників.
• Велике підприємство не може заснувати жодне з них. ГЕО: фізособи, мале й мікропідприємництво, органи місцевого самоврядування. Спільнота ВДЕ: фізособи, мале й середнє, органи місцевого самоврядування.
• Вимогу «не заради прибутку» не прибрали. Вона стоїть в обох визначеннях. Але читати її треба точно: заборонено робити прибуток основною метою, а не отримувати його. Статус неприбуткової організації за Податковим кодексом при цьому не вимагається.
• Право продавати енергію прямо назване у визначенні спільноти ВДЕ. А от порядку, за яким це робити, плати за мережі й механізму обміну між членами в законі немає. Усе віддано Регулятору, і актів поки немає.
• Спеціального податкового режиму для спільнот не існує. У Податковому кодексі цих понять немає взагалі.
• Те, що працює вже сьогодні, це частина 7 статті 58-1 Закону «Про ринок електричної енергії»: станція третьої особи на мережах споживача, продаж цьому споживачу не є постачанням, ліцензія не потрібна, плата за передачу й розподіл не сплачується.

Два інститути, а не один

Перше, що плутають навіть галузеві видання: законів два, ухвалені вони з різницею у пів року і торкаються різних кодексів.

Громадське енергетичне об'єднання з'явилося із законом № 4834-IX: ухвалено 7 квітня 2026 року, чинний з 23 квітня, частина норм введена в дію 26 липня. Він додав до Закону «Про ринок електричної енергії» статтю 58-2 і визначення в пункті 35 частини 1 статті 1.

Спільнота у сфері відновлюваних джерел енергії з'явилася із законом № 4963-IX: ухвалено 2 вересня 2026 року, чинний з 1 жовтня. Це інший закон, і змінює він інший акт - Закон «Про альтернативні джерела енергії», куди додано статтю 9-8.

Взаємних відсилань між цими статтями немає. За змістом це імплементація двох різних європейських конструкцій: citizen energy community з директиви 2019/944 і renewable energy community з RED II.

Практична різниця для бізнесу одна і вона вирішальна:

Середнє підприємство може зайти в спільноту ВДЕ, але не в ГЕО. Велике не може нікуди. Якщо ви планували зібрати спільноту навколо великого промислового споживача, ця конструкція вам не підходить у принципі.

Обмежень за встановленою потужністю, за географією або за кількістю членів у жодній зі статей немає.

Неприбутковість: що насправді написано

Навесні 2026 року в коментарях до законопроєкту писали, що вимогу неприбутковості прибрали з фінальної редакції. Це неточність, яка розійшлася переказами. Вона походить із зауважень до проєкту, а не з ухваленого тексту.

Відкриваємо чинне визначення ГЕО, пункт 35 частини 1 статті 1:

«...які добровільно об'єдналися на основі членства та відкритої участі для задоволення суспільних, зокрема економічних, екологічних та соціальних, інтересів своїх членів (учасників) та/або місцевих громад, не маючи своєю основною метою отримання прибутку...»

Те саме у визначенні спільноти ВДЕ. Критерій на місці.

Але далі важливий нюанс, через який висновки часто роблять протилежні правильному. Частина 1 статті 58-2 описує форму так:

«...створюється відповідно до Закону України "Про громадські об'єднання" або Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", або як юридична особа іншої організаційно-правової форми відповідно до законодавства, що встановлює вимоги до такої організаційно-правової форми, яка не має своєю основною метою отримання прибутку...»

Перелік відкритий. Це не обмеження коробкою неприбуткових організацій у розумінні статті 133 Податкового кодексу. Фільтр інший: задекларована основна мета.

Різниця принципова. Неприбуткова організація за Податковим кодексом мусить мати в статуті пряму заборону розподіляти доходи між членами. Юридична особа, яка просто не має прибуток основною метою, такої заборони мати не зобов'язана.

І тут законодавець залишив у тексті справжню суперечність. Закон прямо називає енергетичний кооператив різновидом спільноти ВДЕ. А визначення самого кооперативу в тому ж законі звучить так:

«енергетичний кооператив - юридична особа, створена відповідно до Закону України "Про кооперацію"... для здійснення господарської діяльності з виробництва, заготівлі або транспортування паливно-енергетичних ресурсів та зберігання енергії, надання інших послуг з метою задоволення потреб його членів або територіальної громади, а також з метою отримання прибутку відповідно до законодавства»

Тобто спільнота не має робити прибуток основною метою, а кооператив, який є її різновидом, створюється в тому числі заради прибутку. Дві мети в одному інституті. Як це тлумачитимуть податкова й суди, поки невідомо: жодної індивідуальної податкової консультації та жодного судового рішення саме про енергетичні спільноти знайти не вдалося.

Окремо варто помітити ще одне: у визначенні кооперативу йдеться про паливно-енергетичні ресурси та зберігання енергії, а виробництво й продаж саме електричної енергії прямо не названі.

Право є, механізму немає

Ось де розбивається більшість планів.

Визначення спільноти ВДЕ прямо називає право здійснювати «виробництво, споживання, продаж, агрегацію та зберігання енергії з відновлюваних джерел енергії». Право на продаж у тексті є, це факт.

Але право це ще не механізм. У законі немає відповідей на питання, без яких продати неможливо:

Строк у законодавця все-таки прописаний: підпункт 7 пункту 7 прикінцевих положень закону № 4834-IX дає Регулятору 15 місяців з дня набрання чинності, тобто орієнтовно до липня 2027 року. Кабінету Міністрів дано 12 місяців.

Статус спільноти від ліцензування при цьому не звільняє. Закон вимагає лише, щоб процедури ліцензування були недискримінаційними, справедливими, пропорційними і прозорими. Це про недискримінаційність процедури, а не про виняток із неї.

Підтверджених зареєстрованих ГЕО або спільнот ВДЕ в Україні знайти не вдалося. Публічного реєстру теж немає.

Що працює вже сьогодні

А тепер корисне. Якщо прибрати слово «спільнота» і поставити питання прямо - чи може станція, що належить комусь іншому, стояти на моєму даху й продавати мені енергію - відповідь ствердна, і вона не нова.

Частина 7 статті 58-1 Закону «Про ринок електричної енергії»:

«Споживач має право приєднувати до власних електричних мереж генеруючі установки, що належать третім особам... та за умови, що весь обсяг виробленої такими генеруючими установками, що належать третім особам, електричної енергії придбавається споживачем...»

І далі найважливіше речення:

«Відносини щодо продажу споживачу електричної енергії, що виробляється генеруючими установками... що належать третім особам та приєднані до електричних мереж такого споживача, не є постачанням електричної енергії споживачу в розумінні цього Закону та не потребує ліцензії, плата за розподіл та передачу такої електричної енергії активним споживачем не сплачується.»

Розберемо, що це означає на практиці.

Обладнання може належати не вам. Інвестор або компанія ставить станцію на вашому даху й лишається її власником.

Продаж вам не є постачанням. Отже, ліцензія постачальника не потрібна.

Плата за передачу й розподіл не сплачується. Це найвагоміша частина економіки: енергія не йде в загальну мережу й назад, тому мережева складова з неї не береться.

Ліцензія на виробництво теж не потрібна, якщо встановлена потужність на одній площадці вимірювання не перевищує 5 МВт (частина 9 тієї ж статті). Для зберігання діє той самий поріг.

Умови, які треба виконати:

1. Потужність установки третьої особи не перевищує дозволену (договірну) потужність ваших електроустановок за мінусом ваших власних генеруючих установок.
2. Весь обсяг виробленого купує цей самий споживач.
3. Споживач укладає договір купівлі-продажу за механізмом самовиробництва й набуває статусу активного споживача. До набуття статусу він не має права реалізовувати енергію третьої особи, яку сам не спожив.

Зверніть увагу на другу умову: саме вона закриває мрію про продаж надлишку іншим членам спільноти з тієї самої установки. Весь обсяг іде одному споживачу, інакше конструкція не працює.

Окремо для кооперативної форми в законі є ще одна конкретна норма. Частина 2 статті 58-1 дозволяє споживачам, у тому числі енергетичним кооперативам, встановлювати генеруючі установки потужністю до 150 кВт для продажу за «зеленим» тарифом (для побутових споживачів у приватних домогосподарствах поріг 50 кВт).

Чим українська версія відрізняється від європейської

Для повноти картини: Україна взяла з директив каталог прав, але не взяла частину запобіжників і частину механізмів.

Не перенесено критерій близькості (proximity). У RED II членство в renewable energy community прив'язане до розташування поблизу проєкту. В українському визначенні спільноти ВДЕ такої прив'язки немає взагалі.

Вимога «ефективного контролю» замінена на «утворена». У директивах спільнота має ефективно контролюватися членами. В українських текстах тест змістився з контролю на заснування: пошук за формулюваннями про контроль у тексті закону результатів не дає.

Механізм обміну енергією (energy sharing) зі статті 15a директиви 2024/1711 перенесено частково. В українському законі з'явилося визначення однорангової торгівлі та норма про те, що третя особа може володіти установкою самоспоживача. Але самого порядку такої торгівлі, фігури організатора обміну та обов'язків операторів мереж немає.

Варто додати чесний контекст: з транспозицією статті 15a буксує не лише Україна. 25 вересня 2026 року Європейська комісія відкрила процедури проти 18 держав-членів за неповідомлення про її впровадження.

І ще одне уточнення, яке часто роблять некоректно. Україна виконує зобов'язання в рамках Енергетичного Співтовариства, а не застосовує директиви ЄС напряму. Тому правильне формулювання щодо пропущених норм - «не перенесено», а не «порушення».

Питання, які виникають найчастіше

То можна вже створювати енергетичний кооператив чи ні?

Створити юридичну особу можна, закони чинні. Питання в тому, що з нею робити далі. Виробляти енергію для власного споживання членів і продавати надлишок за «зеленим» тарифом у межах 150 кВт можна вже зараз. А обмінюватися енергією між членами через мережі - ні, бо порядку немає.

Чи дає статус спільноти податкові пільги?

Ні. У Податковому кодексі понять «енергетична спільнота», «громадське енергетичне об'єднання» та «енергетичний кооператив» немає. Спеціального режиму не існує.

Чи може підприємство бути одночасно господарем даху й членом спільноти?

Якщо воно підпадає під критерії малого або середнього підприємництва - так, для спільноти ВДЕ. Якщо це велике підприємство - ні. Тут є практична складність: після скасування Господарського кодексу підтвердити чинні критерії поділу підприємств за розміром первинним джерелом станом на листопад 2026 року нам не вдалося. Це питання варто уточнити в бухгалтера до того, як формувати склад засновників.

Якщо все одно потрібна частина 7 статті 58-1, навіщо тоді спільнота?

Сьогодні - майже ні для чого, якщо йдеться про один об'єкт з одним споживачем. Статус стане цінним тоді, коли НКРЕКП запровадить порядок обміну енергією між членами та правила оплати мереж усередині спільноти. Саме ці два документи, а не самі закони, визначать, чи буде модель економічно життєздатною.

Чи можна продавати енергію сусіднім підприємствам?

З установки, яка працює за частиною 7 статті 58-1, - ні, бо весь обсяг має купувати один споживач. Через спільноту - право назване, але механізму немає. Станом на листопад 2026 року робочої відповіді на це питання законодавство не дає.

Джерела

• Закон України № 4834-IX від 07.04.2026 - запровадив громадське енергетичне об'єднання
• Закон України № 4963-IX від 02.09.2026 - запровадив спільноту у сфері ВДЕ
• Закон України «Про ринок електричної енергії» № 2019-VIII - статті 1, 30-1, 58-1, 58-2
• Закон України «Про альтернативні джерела енергії» № 555-IV - статті 1, 9-8
• Податковий кодекс України - стаття 133 про неприбуткові організації
• Директива (ЄС) 2018/2001 (RED II) - стаття 22
• Директива (ЄС) 2019/944 - стаття 16
• Директива (ЄС) 2024/1711 - стаття 15a про обмін енергією

Матеріал підготовлено ТОВ «ТОРУС ЕНЕРДЖІ» станом на 13 листопада 2026 року. Ми ведемо проєкти сонячної генерації для бізнесу: рахуємо економіку об'єкта, збираємо юридичну конструкцію, залучаємо інвестиційного партнера, який фінансує обладнання, і супроводжуємо станцію в експлуатації. Норми наведені за чинними редакціями на zakon.rada.gov.ua і перевірені за первинними текстами. Дати підписання законів Президентом взяті з вторинних джерел. Чинні критерії поділу підприємств на мікро, малі, середні та великі після скасування Господарського кодексу первинним джерелом нами не підтверджені, тому склад можливих засновників варто звіряти окремо. Підзаконні акти НКРЕКП у цій сфері на дату публікації відсутні, тому частина положень законів поки не має механізму застосування. Матеріал має інформаційний характер і не є юридичною, податковою чи інвестиційною консультацією.